Скільки відпрацювати при звільненні за власним бажанням

Що таке термін відпрацювання при звільненні?

Термін відпрацювання, також відомий як період попередження, – це проміжок часу, який працівник повинен відпрацювати після подання заяви про звільнення до фактичного припинення трудових відносин. Цей інститут трудового права забезпечує роботодавцю час для пошуку нового співробітника, передачі справ та завершення поточних проектів, мінімізуючи операційні збої. В Україні тривалість цього терміну чітко регламентована Кодексом законів про працю (КЗпП) і залежить від підстави, за якою працівник ініціює розірвання трудового договору.

Правові підстави та тривалість терміну відпрацювання

Українське трудове законодавство визначає три основні сценарії звільнення за ініціативою працівника, кожен з яких має свої особливості щодо терміну попередження.

• Звільнення за власним бажанням (стаття 38 КЗпП): це найпоширеніша підстава. Працівник зобов'язаний попередити роботодавця письмово за 14 календарних днів. Цей строк є обов'язковим мінімумом. Останнім робочим днем вважається дата, яка настає через 14 календарних днів після дня подання заяви. Важливо розуміти, що до цього терміну входять усі дні – робочі, вихідні та офіційні свята.
• Звільнення з поважної причини (стаття 38 КЗпП): закон дозволяє припинити трудовий договір без дотримання терміну попередження, якщо на те є об'єктивні та серйозні причини, що перешкоджають продовженню роботи. До таких причин можуть належати: переїзд до іншої місцевості, вступ до навчального закладу, неможливість продовжувати роботу за станом здоров'я (за наявності медичного висновку), догляд за хворим членом сім'ї або виховання дитини до досягнення нею певного віку. У цьому випадку останнім робочим днем може бути сама дата подання заяви.
• Звільнення за згодою сторін (стаття 36 КЗпП): ця підстава передбачає досягнення взаємної домовленості між працівником і роботодавцем про умови та дату припинення трудових відносин. Жорсткого строку, встановленого законом, не існує. Сторони самостійно визначають останній робочий день, який фіксується в угоді. Це найгнучкіший варіант, який дозволяє врахувати інтереси обох сторін.

Детальний приклад розрахунку

Розглянемо конкретну ситуацію для кращого розуміння. Працівник Петро Сидоренко вирішив звільнитися з посади інженера за власним бажанням. 15 листопада 2026 року він написав та передав керівнику заяву про звільнення. Щоб визначити останній робочий день Петра, необхідно до дати подання заяви додати встановлений законом термін відпрацювання – 14 календарних днів.

Отже, виконуємо розрахунок: 15 листопада + 14 днів = 29 листопада 2026 року. Таким чином, 29 листопада 2026 року – це останній робочий день Петра за умови, що роботодавець не погодився на більш ранню дату. Якби Петро звільнявся, наприклад, через необхідність переїхати до іншого міста (поважна причина), він міг би припинити роботу вже 15 листопада. А у випадку домовленості з керівництвом про звільнення за згодою сторін 25 листопада, саме ця дата і стала б останнім робочим днем, незалежно від 14-денного терміну.

Поширені ситуації та особливості

Скорочення терміну за згодою роботодавця

Працівник має право просити роботодавця скоротити 14-денний термін відпрацювання. Роботодавець може погодитися на це, що має бути оформлено письмово – або резолюцією на самій заяві, або окремою додатковою угодою. Без такої письмової згоди дострокове припинення роботи може бути кваліфіковане як прогул.

Вихідні та святкові дні

Оскільки термін відпрацювання розраховується в календарних днях, останній робочий день може припасти на вихідний або офіційне свято. Згідно з трудовим законодавством, сама дата припинення трудових відносин не змінюється – вона залишається тією ж розрахунковою датою. Однак практично всі обов'язки роботодавця (остаточна виплата заробітної плати, компенсація за відпустку, видача трудової книжки) повинні бути виконані в останній робочий день перед цією датою. Наприклад, якщо останній день припадає на неділю, працівник отримує розрахунок і документи в п'ятницю.

Відпустка під час терміну відпрацювання

Якщо під час терміну відпрацювання у працівника запланована щорічна основна або додаткова відпустка, вона не перериває і не продовжує строк попередження. Дні відпустки входять до загальної кількості 14 календарних днів. Працівник має право отримати компенсацію за всі невикористані дні відпустки на момент звільнення.

Звільнення на випробувальному терміні

Для працівників, які перебувають на випробуванні, діють особливі правила. Згідно зі статтею 28 КЗпП, такий працівник має право розірвати трудовий договір, попередивши про це роботодавця за 3 дні (а не за 14). Цей термін також розраховується в календарних днях.

Документальне оформлення звільнення

Правильне документальне оформлення – ключ до безпроблемного завершення трудових відносин. Основним документом при звільненні за власним бажанням або з поважної причини є Заява про звільнення. У ній працівник чітко вказує підставу та бажану дату припинення роботи. Цей документ є юридичною підставою для видачі наказу про звільнення.

Якщо сторони дійшли згоди про умови розірвання договору, найкращим рішенням буде скласти Угоду про розірвання трудового договору за згодою сторін. Цей документ детально фіксує дату звільнення, умови розрахунку, можливі компенсаційні виплати (наприклад, вихідну допомогу) та інші домовленості. Угода захищає права обох сторін і мінімізує ризик майбутніх суперечок. Після підписання заяви або угоди відповідальність за дотримання вказаної дати останнього робочого дня лягає на обидві сторони трудових відносин.